Ніхто вже й не пам’ятав, коли і хто посадив ту вишню під самою хатою. Однак з роками вона розрослася і стала ще розкішнішою. Міцний стовбур так витягнувся доверху, що гілками ця красуня вкрила півдаху, затінивши подвір’я.

Останні дні лютого вже наскрізь пропахли весною. Своїм теплом вона проникла у найзашкарубліші закутки післязимового міста. Із ніжними промінчиками сонця прокидалися й містяни.